брехачка

Брехачка, -ки

1) об. Лгунъ, лгунишка, лгунья. А всі дівки як панянки, лиш одна брехачка. Гол. IV. 445. Старая собачка панськая брехачка. Котл. Ен. VI. 16.

2) ж. раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.

Значення в інших словниках

1. брехачка — бреха́чка іменник жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. брехачка — -и. Жін. до брехач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брехачка — БРЕХА́ЧКА, и, ж., зневажл. Те саме, що бреху́нка. Та було ж її [Гелену] прикопати за тисячу верств.., оту перелюбницю, ту брехачку (Л. Костенко).  Словник української мови у 20 томах
4. брехачка — див. балакучий; брехливий; рот  Словник синонімів Вусика
5. брехачка — Бреха́чка, -чки, -чці; -ха́чки, -чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. брехачка — БРЕХА́ЧКА, и, ж., зневажл. Те саме, що бреху́н, бреху́нка. Паллант і сам був зла брехачка (Котл., І, 1952, 250).  Словник української мови в 11 томах