брехенька

Брехенька, -ки

ж.

1) ум. отъ брехня.

2) Побасенка, небылица. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Ном. № 6814.

Значення в інших словниках

1. брехенька — брехе́нька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири брехе́ньки розм.  Орфографічний словник української мови
2. брехенька — -и, ж., розм. 1》 Зменш. до брехня 1). 2》 Коротка розповідь про що-небудь малоймовірне; нісенітниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брехенька — БРЕХЕ́НЬКА, и, ж., розм. 1. Зменш. до брехня́ 1. – Гапка, мабуть, плескала вам, ніби я нишком втік, так се її жіноча брехенька (Марко Вовчок). 2. Коротка розповідь про що-небудь малоймовірне; нісенітниця. Чи брехеньки які сточити, Кому імення приложити.  Словник української мови у 20 томах
4. брехенька — РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм.  Словник синонімів української мови
5. брехенька — БРЕХЕ́НЬКА, и, ж., розм. 1. Зменш. до брехня́ 1. — Гапка, мабуть, плескала вам, ніби я нишком втік, так се її жіноча брехенька (Вовчок, VI, 1956, 261). 2. Коротка розповідь про що-небудь малоймовірне; нісенітниця.  Словник української мови в 11 томах