брехенька
БРЕХЕ́НЬКА, и, ж., розм.
1. Зменш. до брехня́ 1.
– Гапка, мабуть, плескала вам, ніби я нишком втік, так се її жіноча брехенька (Марко Вовчок).
2. Коротка розповідь про що-небудь малоймовірне; нісенітниця.
Чи брехеньки які сточити, Кому імення приложити. То так якраз і додала [дівчина] (І. Котляревський);
Молодому розповідав [Проценко] брехеньки, точив ляси, старого – привертав до себе розсудливою мовою про життя (Панас Мирний);
Ходить Фауст по Європі в смішках, свистах, брехеньках (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)