брик

Брик!

меж., выраж. ляганіе, толчекъ ногой. Ой чук-брик з рогом бик. н. п.

Значення в інших словниках

1. брик — брик вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. брик — виг. 1》 Уживається як присудок за знач. брикати 1) і брикатися 1). 2》 Уживається як присудок за знач. брикнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брик — БРИК, виг. 1. Уживається як присудок за знач. брика́ти 1 і брика́тися 1. Ой чук-брик з рогом бик (Сл. Гр.). 2. Уживається як присудок за знач. бри́кнути. – От би куди стрілу пустити! – подумав він. – Горобців би з п'ять можна положити. Та гарно так.  Словник української мови у 20 томах
4. брик — брик I.шк. надрукований скорочений текст обов'язкового за шкільною програмою твору класичного автора та коментар до нього (ст): Траплялося й таке, що два учні-сусіди, порозумівшися зі собою, починали сваритися...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. брик — БРИК, виг. 1. Уживається як присудок за знач. брика́ти 1 і брика́тися 1. Ой чук-брик з рогом бик (Сл. Гр.). 2. Уживається як присудок за знач. бри́кнути. — От би куди стрілу пустити! — подумав він. — Горобців би з п’ять можна положити. Та гарно так.  Словник української мови в 11 томах