брика

Брика, -ки

ж. Фура. Приїздит напакована брика збіжем, мукою, солониною. Гн. II. 26. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни. Чуб. V. 1085.

Значення в інших словниках

1. брика — бри́ка іменник жіночого роду віз, хура) арх.  Орфографічний словник української мови
2. брика — -и, ж., заст. Віз, хура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брика — БРИ́КА, и, ж., заст. Віз, хура. Одна з брик круто повернула набік, і всі плюснули в калюжу (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. брика — БРИ́КА, и, ж., заст. Віз, хура. Одна з брик круто повернула набік, і всі плюснули в калюжу (Мирний, І, 1954, 146).  Словник української мови в 11 томах