1. Словник української мови Грінченка

брика

Брика, -ки

ж. Фура. Приїздит напакована брика збіжем, мукою, солониною. Гн. II. 26. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни. Чуб. V. 1085.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брика — бри́ка іменник жіночого роду віз, хура) арх. Орфографічний словник української мови
  2. брика — -и, ж., заст. Віз, хура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брика — БРИ́КА, и, ж., заст. Віз, хура. Одна з брик круто повернула набік, і всі плюснули в калюжу (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. брика — БРИ́КА, и, ж., заст. Віз, хура. Одна з брик круто повернула набік, і всі плюснули в калюжу (Мирний, І, 1954, 146). Словник української мови в 11 томах