брукати Брукати, -каю, -єш гл. Ворковать. Шейк. Голубка... брукає. Pauli. II. 115. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках брукати — Занечишувати [III] Словник з творів Івана Франка брукати — бру́кати бруднити (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт