буба

Буба, -би

ж. Дѣтск.

1) Зерно гороху, бобовъ (размякшее). О. 1861. VIII. 8.

2) Ягода. О. 1862. IX. 118.

3) = бублик. О. 1861. VIII. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44.

4) Рана, нарывъ, слѣды удара. Вх. Зн. 4. Не йди туди, бубу зробиш. Шейк. Чи собою в пень, чи собою в дуба, а все собі буба. Ном. № 8023. бубу зробити. Ударить, причинить боль. Фр. Пр. 12. 7.

Значення в інших словниках

1. буба — бу́ба дит. болюче місце; рана (м, ср, ст)||вава  Лексикон львівський: поважно і на жарт