Словник української мови Грінченка

будимир

Будимир, -ра

м. Будящій міръ. Встрѣчено лишь въ загадкѣ, гдѣ обозначаетъ пѣтуха. Ном., заг. № 125.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. Будимир — слов.; від д.-рус. буди- (будити) і мир-(мирний, мир). Мирко.  Власні імена людей. Словник-довідник
  2. будимир — див. півень  Словник синонімів Вусика