бульбочка

Бульба, -би

ж.

1) Водяной, мыльный пузырь.

2) Земляная груша, Helianthus tuberosus L. Анн. 163.

3) = картопля. Вх. Пч. І. 13. ЗЮЗО. І. 137. ум. бульбочка.

Значення в інших словниках

1. бульбочка — бу́льбочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бульбочка — -и, ж. Зменш. до бульба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бульбочка — БУ́ЛЬБОЧКА, и, ж. Зменш. до бу́льба. Внесення мінеральних добрив прискорило утворення бульбочок (з наук.-попул. літ.); Кореневі бульбочки гадючника звичайного вживають сирими з медом по три рази на день... (із журн.); Сталь кипіла бурхливо, весело, бульбочками (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах
4. бульбочка — БУ́ЛЬБОЧКА, и, ж. Зменш. до бу́льба. Внесення мінеральних добрив прискорило утворення бульбочок (Соц. твар., 2, 1956, 27); Сталь кипіла бурхливо, весело, бульбочками (Собко, Біле полум’я, 1952, 135).  Словник української мови в 11 томах