бульбочка
Бульба, -би
ж.
1) Водяной, мыльный пузырь.
2) Земляная груша, Helianthus tuberosus L. Анн. 163.
3) = картопля. Вх. Пч. І. 13. ЗЮЗО. І. 137. ум. бульбочка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бульбочка — бу́льбочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бульбочка — -и, ж. Зменш. до бульба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бульбочка — БУ́ЛЬБОЧКА, и, ж. Зменш. до бу́льба. Внесення мінеральних добрив прискорило утворення бульбочок (з наук.-попул. літ.); Кореневі бульбочки гадючника звичайного вживають сирими з медом по три рази на день... (із журн.); Сталь кипіла бурхливо, весело, бульбочками (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
- бульбочка — БУ́ЛЬБОЧКА, и, ж. Зменш. до бу́льба. Внесення мінеральних добрив прискорило утворення бульбочок (Соц. твар., 2, 1956, 27); Сталь кипіла бурхливо, весело, бульбочками (Собко, Біле полум’я, 1952, 135). Словник української мови в 11 томах