бум-бум

Бум-бум!

меж., выражающее звукъ басовой трубы, бубна, барабана и т. п. О. 1862. VII. 74.

Значення в інших словниках

1. бум-бум — БУМ-БУ́М див. бум¹.  Словник української мови у 20 томах
2. бум-бум — невідм., ч.; мол.; жарт. Статевий акт. Може, згадала наш ексклюзивний бум-бум і їй хочеться ще? (А. Дністровий, Місто уповільненої дії).  Словник жарґонної лексики української мови