бум-бум

невідм., ч.; мол.; жарт. Статевий акт. Може, згадала наш ексклюзивний бум-бум і їй хочеться ще? (А. Дністровий, Місто уповільненої дії).

Значення в інших словниках

1. бум-бум — БУМ-БУ́М див. бум¹.  Словник української мови у 20 томах
2. бум-бум — Бум-бум! меж., выражающее звукъ басовой трубы, бубна, барабана и т. п. О. 1862. VII. 74.  Словник української мови Грінченка