Словник української мови Грінченка

бутурма

Бутурма, -ми

ж.

1) = здирок. Вас. 157. см. бурда.

2) Обрѣзки мездры, склеенные и спрессованные въ листы, — употребляются для каблуковъ въ простыхъ сапогахъ. Вас. 162.

Словник української мови Грінченка