бутурма
Бутурма, -ми
ж.
1) = здирок. Вас. 157. см. бурда.
2) Обрѣзки мездры, склеенные и спрессованные въ листы, — употребляются для каблуковъ въ простыхъ сапогахъ. Вас. 162.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me