буцик

Буцик, -ка

м. Родъ лепешки, жареной въ маслѣ. Шейк. Напече книшів, пиріжків, буциків. Г. Барв. 130.

Значення в інших словниках

1. буцик — бу́цик іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. буцик — -а, ч., діал. Коржик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буцик — БУ́ЦИК, а, ч., діал. Коржик. Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. буцик — БУ́ЦИК, а, ч., діал. Коржик. Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Барв., Опов.., 1902, 130)  Словник української мови в 11 томах