бідненько

Бідно

нар. Бѣдно, убого. ум. бідненько, біднесенько. Жив чоловік бідненько. Грин. II. 163.

Значення в інших словниках

1. бідненько — бідне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бідненько — Присл. до бідненький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бідненько — БІДНЕ́НЬКО. Присл. до бідне́нький. У хату вступила бідненько зодягнена дівчина (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. бідненько — БІДНЕ́НЬКО. Присл. до бідне́нький. У хату вступила бідненько зодягнена дівчина (Мирний, II, 1954, 265).  Словник української мови в 11 томах