бідняка

Бідняка, -ки

об. = бідняга. Кричить бідняка: нічого сам не зробить. Рудч. Ск. І. 144. Так і видно, що бідняка вареників хоче. Рудан. (КС. 1882. VI. 557). Серця не раньте дівчині бідняці. Рудан. I. 36. ум. біднячка. Іде качка і малесенькі каченята веде. Маленькі біднячки поприставали. Чуб. II. 302.

Значення в інших словниках

1. бідняка — бідня́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота нещасна людина рідко  Орфографічний словник української мови
2. бідняка — БІДНЯ́КА див. бідня́га.  Словник української мови у 20 томах
3. бідняка — див. бідний; бідолаха  Словник синонімів Вусика
4. бідняка — БІДНЯ́КА див. бідня́га.  Словник української мови в 11 томах