бідолага

Бідолага, -ги

об. = бідолаха. Драг. 212. Грин. II. 169. Побила його бідо лагу. Чуб. І. 254.

Значення в інших словниках

1. бідолага — див. бідолаха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бідолага — БІДОЛА́ГА див. бідола́ха.  Словник української мови у 20 томах
3. бідолага — див. бідний; бідолаха; нещасливий  Словник синонімів Вусика
4. бідолага — БІДОЛА́ГА див. бідола́ха.  Словник української мови в 11 томах