бік
Бік, боку
м.
1) Бокъ, часть тѣла. Узявсь під боки та й думає, що пан. посл. Тому козакові, що шабелька при бокові. Чуб.
2) Бокъ, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр. Вас. 150, 151; сторона. І по сей бік гора, і по той бік гора. Мет. 3.4.
3) Берегъ, сторона рѣки, озера. Ой плавали утенята по тім боці ставу. Мет. 83. Ти по тім боці, я по сім боці, — передайся до мене. н. п. По тім боці — моя доля, по сім боці — горе. Шевч.
4) вилазити боком. Даромъ не проходить. Вилізуть тобі боком оці гроші. Полт. см. боком.
5) у боці, у боку бути, зостатися. а) Остаться въ сторонѣ, непричастнымъ. Семен зостається у боці, а Іван одвічай за все. Зміев. у. б) Сойти на второй планъ. Що за город Ніжен, — вже й гарний! а ввійшла у Козелець, — так і в боку, а як у Київ, так і поготів. Г. Барв. 37.
6) на другий бік (видужав, поправився). Еще хуже (заболѣлъ, сдѣлалъ). Фр. Пр. 56.
7) і ні в той бік. Все равно, безразлично. Галиц.
8) боками робити. Тяжело дышать. Фр. Пр. 55.
9) з боку го заїхав. Хитростью поддѣлъ. Фр. Пр. 55. ум. бочок, боченько, бочечок. На бочейках мат кований пояс. АД. І. 43. Сіделечко в головочки, стременочки у бочечки. АД. І. 138.
Словник української мови Грінченка