1. Словник української мови Грінченка

бік

Бік, боку

м.

1) Бокъ, часть тѣла. Узявсь під боки та й думає, що пан. посл. Тому козакові, що шабелька при бокові. Чуб.

2) Бокъ, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр. Вас. 150, 151; сторона. І по сей бік гора, і по той бік гора. Мет. 3.4.

3) Берегъ, сторона рѣки, озера. Ой плавали утенята по тім боці ставу. Мет. 83. Ти по тім боці, я по сім боці, — передайся до мене. н. п. По тім боці — моя доля, по сім боці — горе. Шевч.

4) вилазити боком. Даромъ не проходить. Вилізуть тобі боком оці гроші. Полт. см. боком.

5) у боці, у боку бути, зостатися. а) Остаться въ сторонѣ, непричастнымъ. Семен зостається у боці, а Іван одвічай за все. Зміев. у. б) Сойти на второй планъ. Що за город Ніжен, — вже й гарний! а ввійшла у Козелець, — так і в боку, а як у Київ, так і поготів. Г. Барв. 37.

6) на другий бік (видужав, поправився). Еще хуже (заболѣлъ, сдѣлалъ). Фр. Пр. 56.

7) і ні в той бік. Все равно, безразлично. Галиц.

8) боками робити. Тяжело дышать. Фр. Пр. 55.

9) з боку го заїхав. Хитростью поддѣлъ. Фр. Пр. 55. ум. бочок, боченько, бочечок. На бочейках мат кований пояс. АД. І. 43. Сіделечко в головочки, стременочки у бочечки. АД. І. 138.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бік — Відомо, що вживання близьких за значенням іменників бік і сторона пов’язане з певними труднощами. “Уроки...” про це вже писали. Але частково й розрізнено. А може, присвятити названій темі окремий розділ? Будь ласка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. бік — бік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бік — БІК – СТОРОНА Бік, боку. Широко вживається в багатьох значеннях: братися в боки, з боку на бік перевертати, під’їхати з лівого боку, на всі боки, по цей бік річки, сонячний бік вулиці, зворотний бік медалі, лицьовий бік тканини, бік квадрата... Літературне слововживання
  4. бік — (тіла) д. підбіччя; (вулиці) перія; (фігури) сторона, грань; (справи) аспект; У ФР. напрям, напрямок <н. у бік церкви>, погляд, точка зору <н. з боку уряду>; (стосовно річки) берег. Словник синонімів Караванського
  5. бік — [б'ік] боку, м. (ў) боц'і і (на) боуку, мн. боки, боук'іў два бокие Орфоепічний словник української мови
  6. бік — боку, ч. 1》 Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Під боком — дуже близько, поруч. 2》 Яка-небудь сторона, стінка, площина предмета. 3》 Місце, місцевість, що знаходиться не посередині, а збоку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. бік — БІК, бо́ку, ч. 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки (І. Котляревський); Перевертаюся з боку на бік і не можу вснути [заснути] (Б. Словник української мови у 20 томах
  8. бік — бік 1. бік ◊ боки́ зрива́ти <�зі смі́ху> заходитися сміхом; реготати (Франко) (ср, ст): Він такі різні кавали знає! Як зачнемо боки зривати, то, бігме, хлоп забуває про все (Авторка) ◊ фалюва́ти бо́ком → фалювати 2. (перев. мн.боки́) підробіток (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. бік — (аж) вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Фразеологічний словник української мови
  10. бік — БІК (місце збоку кого-, чого-небудь; одна з поверхонь якого-небудь предмета), СТОРОНА́. По обидва боки ґанку бризкали фонтани (І. Нечуй-Левицький); Є плід на берегах Мертвого моря. Він висить на гілці й красується показним боком (Г. Словник синонімів української мови
  11. бік — Бік, бо́ку, в бо́ці; бо́ки, бо́ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. бік — БІК, бо́ку, ч. 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки (Котл., І, 1952, 236); Потомились вівчарки. Лягають і носять боками (Коцюб. Словник української мови в 11 томах