бік

Відомо, що вживання близьких за значенням іменників бік і сторона пов’язане з певними труднощами. “Уроки...” про це вже писали. Але частково й розрізнено. А може, присвятити названій темі окремий розділ?

Будь ласка. За спостереженням авторів посібника “Культура мови на щодень”, синоніми бік і сторона взаємозамінні не в усіх значеннях. Перший з них уживають тоді, коли говорять про правий чи лівий бік, указуючи на якусь частину тулуба від плеча до стегна, приміром: “Єремія повернувся на другий бік, розплющив очі, а перед ним, неначе серед темної горниці, знов блиснули такі пишні, такі палкі очі, про які тільки в казках розказують” (Іван Нечуй-Левицький). Це значення слова лягло в основу прислів’їв і приказок: “Болить бік дев’ятий рік, та не знаю, в котрім місці”, “Лайка не бійка, в боку не болить” тощо. Послуговуються ним, коли йдеться про родинні зв’язки: “Були, правда, дядьки та тітки з материного боку” (Панас Мирний”). У книжних стилях усталилися стандартизовані словосполучення зі згаданим іменником: лицьовий, зворотний, тіньовий, матеріальний, позитивний бік, бути на чийомусь боці, хитатися в бік кого (чого). Досить активна синтаксична конструкція з одного боку, з другого (а не з іншого) боку, якою користуються при зіставленні або переліку. З російської мови перекладаємо: в сторону – убік, в сторону чего – у бік чого, по обеим сторонам – по обидва боки.

Іменник сторона трапляється в літературній мові значно рідше: слабка сторона твору, моє діло сторона (але невдало: притулити до лівої сторони грудей, повернути в сторону, прихилити на свою сторону, є й інша сторона питання – тут доречна лексема бік). Слово сторона, як свідчать приклади з художнього стилю та уснорозмовної практики, синонімічне до іменників місцевість, область, район; край, країна, батьківщина, вітчизна. Рідна сторона, далека сторона, в наддніпрянській стороні. Функціонує воно й у значенні “кружним шляхом, в обхід”. У такому випадку відбувається перехід мовної одиниці з розряду іменників у прислівники, наприклад: “І ця пісня, і дві тополі, і дощик, що насправді йшов стороною, перевернули душу парубкові” (Михайло Стельмах).

А ще лексему використовують у офіційних паперах, юридичних документах у складі термінів типу: винна, позовна, потерпіла, зацікавлена сторона, договірні сторони, дебати сторін, супротивні сторони. Таке слововживання вказує на те, що під стороною мають на увазі особу (групу осіб, організацію), яка протиставляється іншим.

Неправильним є вживання сторона в значенні “погляд, розуміння”: “З фінансової сторони ті підприємства не рентабельні” (з газети). Літературна норма вимагає поставити тут іменник погляд: “З фінансового погляду...” Є труднощі у виборі прикметників однобічний – односторонній, всебічний – всесторонній. Якщо йдеться про вуличний рух транспорту, застосовуємо вислови однобічний рух, двобічний рух. Коли укладають договір, готують відповідні документи, мовиться про двосторонню угоду, двосторонні чи односторонні вимоги.