бік

БІК – СТОРОНА

Бік, боку. Широко вживається в багатьох значеннях: братися в боки, з боку на бік перевертати, під’їхати з лівого боку, на всі боки, по цей бік річки, сонячний бік вулиці, зворотний бік медалі, лицьовий бік тканини, бік квадрата, відпустити на всі чотири боки, з матеріального боку, це один бік справи, бути на боці товариша, родич з боку матері.

Сторона. 1. Те саме, що бік, але вживається значно рідше: сторони світу, дві сторони медалі, сторона трикутника, на всі чотири сторони, об’їхати стороною, слабка сторона твору, моє діло сторона (але невдало: притулитися до лівої сторони грудей, повернути в сторону, прихилити на свою сторону, є й інша сторона питання і т. ін.). 2. Місцевість, область, район; край, країна: рідна сторона, далека сторона, в придеснянській стороні. 3. Людина, група людей, протиставлені іншим: вислухати обидві сторони, дебати сторін, договірні сторони, зацікавлена сторона, супротивні сторони.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

бік — Відомо, що вживання близьких за значенням іменників бік і сторона пов’язане з певними труднощами. “Уроки...” про це вже писали. Але частково й розрізнено. А може, присвятити названій темі окремий розділ? Будь ласка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
бік — бік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
бік — (тіла) д. підбіччя; (вулиці) перія; (фігури) сторона, грань; (справи) аспект; У ФР. напрям, напрямок <н. у бік церкви>, погляд, точка зору <н. з боку уряду>; (стосовно річки) берег. Словник синонімів Караванського
бік — [б'ік] боку, м. (ў) боц'і і (на) боуку, мн. боки, боук'іў два бокие Орфоепічний словник української мови
бік — боку, ч. 1》 Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Під боком — дуже близько, поруч. 2》 Яка-небудь сторона, стінка, площина предмета. 3》 Місце, місцевість, що знаходиться не посередині, а збоку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
бік — БІК, бо́ку, ч. 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки (І. Котляревський); Перевертаюся з боку на бік і не можу вснути [заснути] (Б. Словник української мови у 20 томах
бік — бік 1. бік ◊ боки́ зрива́ти <�зі смі́ху> заходитися сміхом; реготати (Франко) (ср, ст): Він такі різні кавали знає! Як зачнемо боки зривати, то, бігме, хлоп забуває про все (Авторка) ◊ фалюва́ти бо́ком → фалювати 2. (перев. мн.боки́) підробіток (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
бік — (аж) вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Фразеологічний словник української мови
бік — БІК (місце збоку кого-, чого-небудь; одна з поверхонь якого-небудь предмета), СТОРОНА́. По обидва боки ґанку бризкали фонтани (І. Нечуй-Левицький); Є плід на берегах Мертвого моря. Він висить на гілці й красується показним боком (Г. Словник синонімів української мови
бік — Бік, бо́ку, в бо́ці; бо́ки, бо́ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бік — БІК, бо́ку, ч. 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки (Котл., І, 1952, 236); Потомились вівчарки. Лягають і носять боками (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
бік — Бік, боку м. 1) Бокъ, часть тѣла. Узявсь під боки та й думає, що пан. посл. Тому козакові, що шабелька при бокові. Чуб. 2) Бокъ, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр. Вас. 150, 151; сторона. І по сей бік гора, і по той бік гора. Мет. 3.4. Словник української мови Грінченка