бік

БІК, бо́ку, ч.

1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна.

Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки (Котл., І, 1952, 236);

Потомились вівчарки. Лягають і носять боками (Коцюб., II, 1955, 322);

Він, видобувшись на ганок, став до людей так, щоб усім було видно бомби, що теліпаються в нього при боці (Гончар, Таврія.., 1957, 308).

◊ Бра́тися (взя́тися) в (під) бо́ки — обпиратися зігнутими в ліктях руками на стегна.

І знову ліри заревли, І знов дівчата мов сороки, А парубки, узявшись в боки, Навприсідки пішли (Шевч., II, 1953, 77);

Вила́зити (ви́лізти) бо́ком див. вила́зити;

Під бо́ком — дуже близько, поруч.

Ставок недалечка, під боком у комуни (Донч., І, 1956, 50);

Полата́ти (нам’я́ти) бо́ки кому — побити кого-небудь.

— То й не сіймо! — гукнула громада. — А хто почне орать, то ми полатаємо киями боки (Н.-Лев., II, 1956, 260);

Ру́ки в бо́ки — взявшись у боки.

"В мене жінка не така, — коцюбою б’ється…" Руки — в боки, гопака, аж земля сміється… (Сос., І, 1957, 368);

То сим, то тим бо́ком — сяк-так, якось, абияк.

То сим, то тим боком зиму перебудемо (Мирний, IV, 1955, 248).

2. Яка-небудь сторона, стінка, площина предмета.

І опинився Горщик золотий Між череп’яними Горшками, Щербатий і кривий, З розбитими боками (Гл., Вибр., 1957, 128);

Між темною тінню голих верб біліла боками церковка (Мирний, II, 1954, 204);

Він [човен] летів серед бризків і піни, скрегочучи, б’ючись боками об скелі (Коцюб., II, 1955, 300);

*Образно. Життя вперше поверталося до неї своїм суворим боком (Мирний, III, 1954, 78).

3. Місце, місцевість, що знаходиться не посередині, збоку чого-небудь.

Ой заграй, заграй, синесеньке море, Та під тими байдаками. Що пливуть козаки.. Та на сей бік за нами (Шевч., І, 1951, 199);

За станцією починався яр, по другий бік колії лежав степ (Панч, Синів.., 1959, 4).

4. Напрямок або місцевість, що лежить у цьому напрямку.

Кругом корчми слалося на всі боки рівне поле (Н.-Лев., II, 1956, 217);

Недалеко була невеличка площа, відки розходилися вулиці на п’ять боків (Фр., VII, 1951, 241);

Нестір.., розходившись, погрожував у бік панської економії. (Гончар, Таврія.., 1957, 12).

На всі бо́ки, у сполуч. із сл. лаяти, славити, хвалити і т. ін. — дуже.

Пістряка лаяв-лаяв [сотник] на всі боки (Кв.-Осн., II, 1956, 221);

Славили мене на всі боки (Мирний, IV, 1955, 333);

На всі чоти́ри бо́ки — уживається, коли проганяють або відпускають кого-небудь; куди хоч.

5. перен. Одна із сторін явища, поняття.

— Треба викривати підлоту буржуазних націоналістів, яку вони прикривають своїм брехливим базіканням. Але це один бік справи. Разом з тим треба привести до бойової готовності Червону Гвардію (Головко, II, 1957, 465).

6. перен. Погляд, точка зору, розуміння.

Це для мене мас значення з матеріального боку, бо… потрібні гроші (Коцюб., III, 1956, 437).

7. перен. Певний напрям, спрямування.

Перебудування навчальної програми в бік більшої виробничої спеціалізації.

8. Лінія спорідненості.

Були, правда, дядьки та тітки з матернього боку (Мирний, IV, 1955, 293);

Потомствені мартенівці! Діди їхні з батькового і материного боку ще в Кам’янському стояли біля пічок (Рудь, Гомін.., 1959, 97).

9. мат. Кожна з площин геометричної фігури.

◊ Бу́ти на бо́ці кого, чиєму; Ста́ти (перейти́ і т. ін.) на бік кого, чий — бути, стати прибічником кого-небудь: поділяти думки, обстоювати інтереси, підтримувати когось.

Юзбашева партія немов переважала, бо на її боці був мулла Асан (Коцюб., І, 1955, 394);

В минулому він учитель, на війні здобув чин офіцера, але в дні падіння престолу перейшов разом із своїм батальйоном на бік революційних повсталих мас (Гончар, II, 1959, 168);

З бо́ку кого, чого, чийого: а) кого, чий.

Се ж не був каприз з мого боку (Л. Укр., III, 1952, 702);

б) від кого, від чого.

Треба поставити справу так, щоб кожний пропагандист відчував постійний контроль і допомогу з боку партійних організацій (Рад. Укр., 27.VIII 1959, 1);

З одного́ бо́ку…, з дру́гого бо́ку…:

а) уживається у знач. спол. хоч…, але… при зіставленні.

Якось так біжить мені час.. З одного боку це добре, бо я таки скучаю за домом, а з другого й не дуже, бо робота йде мляво (Коцюб., III, 1956, 422);

б) при переліку уживається у знач. і…, і…; по-перше…, по-друге…

Пригодилось з одного боку держатися біблейського оповідання, а з другого — народних легенд (Мирний, V, 1955, 405);

На чиєму бо́ці вла́да (си́ла, пра́во і т. ін.) хто-небудь має владу, силу, право і т. ін.

Сила, і батьківська влада, і житейський досвід — все на його боці (Гончар, Тройка, 1963, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бік — Відомо, що вживання близьких за значенням іменників бік і сторона пов’язане з певними труднощами. “Уроки...” про це вже писали. Але частково й розрізнено. А може, присвятити названій темі окремий розділ? Будь ласка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. бік — бік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бік — БІК – СТОРОНА Бік, боку. Широко вживається в багатьох значеннях: братися в боки, з боку на бік перевертати, під’їхати з лівого боку, на всі боки, по цей бік річки, сонячний бік вулиці, зворотний бік медалі, лицьовий бік тканини, бік квадрата... Літературне слововживання
  4. бік — (тіла) д. підбіччя; (вулиці) перія; (фігури) сторона, грань; (справи) аспект; У ФР. напрям, напрямок <н. у бік церкви>, погляд, точка зору <н. з боку уряду>; (стосовно річки) берег. Словник синонімів Караванського
  5. бік — [б'ік] боку, м. (ў) боц'і і (на) боуку, мн. боки, боук'іў два бокие Орфоепічний словник української мови
  6. бік — боку, ч. 1》 Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Під боком — дуже близько, поруч. 2》 Яка-небудь сторона, стінка, площина предмета. 3》 Місце, місцевість, що знаходиться не посередині, а збоку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. бік — БІК, бо́ку, ч. 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки (І. Котляревський); Перевертаюся з боку на бік і не можу вснути [заснути] (Б. Словник української мови у 20 томах
  8. бік — бік 1. бік ◊ боки́ зрива́ти <�зі смі́ху> заходитися сміхом; реготати (Франко) (ср, ст): Він такі різні кавали знає! Як зачнемо боки зривати, то, бігме, хлоп забуває про все (Авторка) ◊ фалюва́ти бо́ком → фалювати 2. (перев. мн.боки́) підробіток (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. бік — (аж) вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Фразеологічний словник української мови
  10. бік — БІК (місце збоку кого-, чого-небудь; одна з поверхонь якого-небудь предмета), СТОРОНА́. По обидва боки ґанку бризкали фонтани (І. Нечуй-Левицький); Є плід на берегах Мертвого моря. Він висить на гілці й красується показним боком (Г. Словник синонімів української мови
  11. бік — Бік, бо́ку, в бо́ці; бо́ки, бо́ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. бік — Бік, боку м. 1) Бокъ, часть тѣла. Узявсь під боки та й думає, що пан. посл. Тому козакові, що шабелька при бокові. Чуб. 2) Бокъ, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр. Вас. 150, 151; сторона. І по сей бік гора, і по той бік гора. Мет. 3.4. Словник української мови Грінченка