1. Словник української мови в 11 томах

бійня

БІ́ЙНЯ, і, ж. Масове знищення людей.

Був ще двічі поранений — віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Крот., Вибр., 1959, 28);

Прокляті фашисти! Це вони почали криваву бійню (Ряб., Жайворонки, 1957, 224).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бійня — бі́йня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бійня — -і, ж. Масове знищення людей, тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бійня — БІ́ЙНЯ, і, ж. 1. Масове знищення людей. Був ще двічі поранений – віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Є. Кротевич); Кривава бійня забрала життя 15 тисяч батуринців, переважно мирних беззахисних жителів – дітей, жінок, стариків (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. бійня — див. бій; бійка Словник синонімів Вусика