бік

БІК (місце збоку кого-, чого-небудь; одна з поверхонь якого-небудь предмета), СТОРОНА́. По обидва боки ґанку бризкали фонтани (І. Нечуй-Левицький); Є плід на берегах Мертвого моря. Він висить на гілці й красується показним боком (Г. Хоткевич); Здоровенні, ..спітнілі, бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах. Іскри розліталися на всі сторони (О. Довженко).

НА́ПРЯМ (простір, куди спрямована певна дія, рух або де перебуває хто-небудь, міститься що-небудь), НА́ПРЯМОК, БІК, СТОРОНА́ (напрям або місцевість, що лежить у цьому напрямі). Тарас і Катенька пішли через міст у напрямі до Зимового палацу (О. Ільченко); Вибиваючи ворога з кварталу в квартал, радянські війська уже притиснули його з трьох напрямків до Дунаю (О. Гончар); Кругом корчми слалося на всі боки рівне поле (І. Нечуй-Левицький); Три чорних танки з-за горба Вилазять з трьох сторін (М. Бажан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

бік — Відомо, що вживання близьких за значенням іменників бік і сторона пов’язане з певними труднощами. “Уроки...” про це вже писали. Але частково й розрізнено. А може, присвятити названій темі окремий розділ? Будь ласка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
бік — бік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
бік — БІК – СТОРОНА Бік, боку. Широко вживається в багатьох значеннях: братися в боки, з боку на бік перевертати, під’їхати з лівого боку, на всі боки, по цей бік річки, сонячний бік вулиці, зворотний бік медалі, лицьовий бік тканини, бік квадрата... Літературне слововживання
бік — (тіла) д. підбіччя; (вулиці) перія; (фігури) сторона, грань; (справи) аспект; У ФР. напрям, напрямок <н. у бік церкви>, погляд, точка зору <н. з боку уряду>; (стосовно річки) берег. Словник синонімів Караванського
бік — [б'ік] боку, м. (ў) боц'і і (на) боуку, мн. боки, боук'іў два бокие Орфоепічний словник української мови
бік — боку, ч. 1》 Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Під боком — дуже близько, поруч. 2》 Яка-небудь сторона, стінка, площина предмета. 3》 Місце, місцевість, що знаходиться не посередині, а збоку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
бік — БІК, бо́ку, ч. 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки (І. Котляревський); Перевертаюся з боку на бік і не можу вснути [заснути] (Б. Словник української мови у 20 томах
бік — бік 1. бік ◊ боки́ зрива́ти <�зі смі́ху> заходитися сміхом; реготати (Франко) (ср, ст): Він такі різні кавали знає! Як зачнемо боки зривати, то, бігме, хлоп забуває про все (Авторка) ◊ фалюва́ти бо́ком → фалювати 2. (перев. мн.боки́) підробіток (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
бік — (аж) вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Фразеологічний словник української мови
бік — Бік, бо́ку, в бо́ці; бо́ки, бо́ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бік — БІК, бо́ку, ч. 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки (Котл., І, 1952, 236); Потомились вівчарки. Лягають і носять боками (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
бік — Бік, боку м. 1) Бокъ, часть тѣла. Узявсь під боки та й думає, що пан. посл. Тому козакові, що шабелька при бокові. Чуб. 2) Бокъ, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр. Вас. 150, 151; сторона. І по сей бік гора, і по той бік гора. Мет. 3.4. Словник української мови Грінченка