білявенький

Білявий, -а, -е

Бѣлокурый, блондинъ. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. н. п. ум. білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. І. 217.

Значення в інших словниках

1. білявенький — біля́венький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білявенький — -а, -е. Пестл. до білявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білявенький — БІЛЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до біля́вий. А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Г. Квітка-Основ'яненко); Матері ішли і діти, І білявеньке дівча Розсипало сині квіти (А. Малишко); В епідемії “чернівецького облисіння” потерпіли головним чином білявенькі (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. білявенький — див. білий; білявий  Словник синонімів Вусика
5. білявенький — БІЛЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до біля́вий. А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Кв.-Осн., II, 1956, 423); Матері ішли і діти, І білявеньке дівча Розсипало сині квіти (Мал., За.. морем, 1950, 131).  Словник української мови в 11 томах