білявенький
Білявий, -а, -е
Бѣлокурый, блондинъ. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. н. п. ум. білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. І. 217.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білявенький — біля́венький прикметник Орфографічний словник української мови
- білявенький — -а, -е. Пестл. до білявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білявенький — БІЛЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до біля́вий. А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Г. Квітка-Основ'яненко); Матері ішли і діти, І білявеньке дівча Розсипало сині квіти (А. Малишко); В епідемії “чернівецького облисіння” потерпіли головним чином білявенькі (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- білявенький — див. білий; білявий Словник синонімів Вусика
- білявенький — БІЛЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до біля́вий. А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Кв.-Осн., II, 1956, 423); Матері ішли і діти, І білявеньке дівча Розсипало сині квіти (Мал., За.. морем, 1950, 131). Словник української мови в 11 томах