важко
Важко
нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. І. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. н. п. Тяжко-важко убогому багату любити. н. п. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II. 104. важко бреше. Сильно вретъ. ум. важенько, важкенько. А ненька зачула, важенько вдихнула. Макс.
Словник української мови Грінченка