важко —
(про щось важке для перенесення — пряме і перен.) тяжко, трудно, тугувато, туго, гірко, несолодко.
Словник синонімів Полюги
важко —
пр., тяжко, нелегко, сутужно, і всі мож:, пох. від ВАЖКИЙ, о. не з мёдом <�маком>, не мед; (ступати) незграбно; (на серці) гірко.
Словник синонімів Караванського
важко —
1》 Присл. до важкий 1-9). 2》 у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття великої ваги, великого напруження, зусиль. || Про наявність знегод, труднощів. || також без додатка. Про почуття втоми, неприємного фізичного стану, болю, страждань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
важко —
ВА́ЖКО. 1. Присл. до важки́й 1–8; вищ. ст. ва́жче. Він стрибає. Вода важко накрила його голову (О. Донченко); Хлоп'я кладе хустину на місце і тихо крадеться до кишені в жилетці.
Словник української мови у 20 томах
важко —
Важкенько, важкувато, ледве, ледь-ледь Фразеологічні синоніми: з великими (величезними); труднощами; з горем пополам; з останніх сил; на велику силу; на превелику силу; перез силу; через силу
Словник синонімів Вусика
важко —
ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).
Словник синонімів української мови
важко —
Ва́жко, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
важко —
ВА́ЖКО. 1. Присл. до важки́й 1-9; вищ. ст. ва́жче. Хлоп’я кладе хустину на місце і тихо крадеться до кишені в жилетці. Товста Якова рука важко налягла на той бік (Мирний, І, 1954, 279); Він стрибає. Вода важко накрила його голову (Донч.
Словник української мови в 11 томах
важко —
Важко нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. І. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. н. п. Тяжко-важко убогому багату любити. н. п. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II.
Словник української мови Грінченка