вартник Вартник, -ка м. = вартівник. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник. Гн. І. 193. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках вартник — -а, ч., зах. Вартовий. Великий тлумачний словник сучасної мови вартник — див. вартовий Словник синонімів Вусика