вартувати
Вартува́ти, -ту́ю, -єш
гл.
1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб.
2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.
Словник української мови ГрінченкаВартува́ти, -ту́ю, -єш
гл.
1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб.
2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.
Словник української мови Грінченка