ватага

Ватага, -ги

ж.

1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Рудч. Ск. І. 63. Яка ж ватага розбішак! Котл. Кн.

2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. н. п. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. Чуб. II. 529.

3) Стал. Вовків ціла ватага. Грин. І. 163. ум. ватажка.

Значення в інших словниках

1. ватага — вата́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ватага — -и, ж. 1》 Велика група людей; юрба, товариство. 2》 Організована збройна група. || заст. Стрій козачих загонів у поході. 3》 заст. Артіль рибалок. || Група людей, які разом наймалися на сезонні роботи. 4》 Отара овець або стадо дрібної худоби; зграя звірів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ватага — ВАТА́ГА, и, ж. 1. Велика група людей; юрба, товариство. Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (І. Нечуй-Левицький); Під дверима регіт, галас, і в хату разом з холодом суне ватага хлопців (С.  Словник української мови у 20 томах
4. ватага — I артіль, аула (шумливий натовп), блетениця, братія, брашка, валка, ватажка, велелюддя, вервечка, галайстра, герелиця (діал.), герилиця, глота (діал.  Словник синонімів Вусика
5. ватага — ГРУ́ПА (кілька осіб, що зібралися разом), ГУРТ, КУ́ПА, ГРОМА́ДКА розм., ГУ́РМА́ діал.; ВАТА́ГА, ГРОМА́ДА розм. (кого, яка — велика кількість осіб). До вогнища підійшла група людей (М. Трублаїні); Коло водовоза збився чималий гурт цікавих (О.  Словник синонімів української мови
6. ватага — ВАТА́ГА, и, ж. 1. Велика група людей; юрба, товариство. Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (Н.-Лев., ІІ, 1956, 313); Під дверима регіт, галас, і в хату разом з холодом суне ватага хлопців (Вас.  Словник української мови в 11 томах