вербич

Вербич, -ча

м. = вербниця. Чуб. І. 237. Прийшов вербич, два кожухи тербич. Ном. № 426.

Значення в інших словниках

1. вербич — ве́рбич іменник чоловічого роду вербний тиждень  Орфографічний словник української мови
2. вербич — ВЕ́РБИЧ, а, ч. (з великої літери). Вербний тиждень. Як прийде Вербич, три кожухи на себе тербич [надягай] (Номис); Шостий тиждень Великого посту в народі звали Вербним, або Вербичем (із журн.).  Словник української мови у 20 томах