верес —
ве́рес іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
верес —
ВЕРЕС – ВЕРЕСК Верес, -у. Вічнозелений кущик з дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками. Чіпляючись за кущики вересу та верболозу, Бронко спустився вниз до ріки (Ірина Вільде). Вереск, -у.
Літературне слововживання
верес —
-у, ч. Вічнозелений низенький кущик із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками.
Великий тлумачний словник сучасної мови
верес —
ВЕ́РЕС, у, ч. Вічнозелений низенький кущик родини вересових із дуже дрібним і численним листям та маленькими рожево-фіолетовими або білими квітками. Для нас зацвітали маки, стелився низенько верес (М.
Словник української мови у 20 томах
верес —
Вічнозелений кущ родини вересових; росте в сухих борах зони помірного й холодного клімату; цвіте восени; квітки рожево-фіолетові; іноді утворює суцільні хащі — вересовища; медонос; деякі різновиди вирощують як декоративні.
Універсальний словник-енциклопедія
верес —
ВЕ́РЕС, у, ч. Вічнозелений низенький кущик з дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками. Чіпляючись за кущики вересу та верболозу, Бронко спустився вниз до ріки (Вільде, Сестри.., 1958, 222); Для нас зацвітали маки, стелився низенько верес (Шер., Дорога.., 1957, 29).
Словник української мови в 11 томах