м. Неподвижный винтъ, на которомъ что нибудь вращается. см.верклюг.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
вертлюг —
вертлю́г іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вертлюг —
Вертлюг — swivel, shackle — *Drehzapfen; Wirbel — шарнірний пристрій для з’єднання частин механізмів, який дозволяє здійснювати їх відносні повороти.
Гірничий енциклопедичний словник
вертлюг —
-а, ч. 1》 анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м'язи стегна. 2》 тех. Деталь, що з'єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі. 3》 Другий від основи членик ноги комахи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вертлюг —
ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч. 1. анат. Горб, виступ у верхній частині стегнової кістки, який є місцем прикріплення м'язів, що повертають стегно. У недорозвинених телят значно зменшується площа центрів скостеніння великого вертлюга (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
вертлюг —
ВЕРТЛЮ́Г (горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплені м'язи стегна), ВЕ́РТЕЛ.
Словник синонімів української мови
вертлюг —
ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч. 1. анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м’язи стегна. 2. техн. Деталь, що з’єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі.
Словник української мови в 11 томах