вертлюг

ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч.

1. анат. Горб, виступ у верхній частині стегнової кістки, який є місцем прикріплення м'язів, що повертають стегно.

У недорозвинених телят значно зменшується площа центрів скостеніння великого вертлюга (з наук. літ.);

У тому місці, де шийка стегна переходить у тіло стегнової кістки, знаходяться два горби: великий вертлюг і малий вертлюг (з навч. літ.).

2. анат. Другий від основи членик ніжки комахи.

Кінцівка комахи сткладається з таких відділів: тазик, вертлюг, стегно, гомілка, лапка (з наук. літ.).

3. техн. Сполучна ланка двох частин механізму, що дає можливість кожній із них обертатися навколо своєї осі.

На іншій свердловині вона [Зимогорова] натикається на вертлюг, що лежить без діла (О. Донченко);

Вертлюг є важливим елементом бурової установки, який забезпечує можливість вільного обертання долота з одночасним підведенням промивальної рідини в бурову колону (з наук.-техн. літ.).

4. Те саме, що роже́н 2.

Уже й вечерю мали на мазі, упікши дичину на вертлюзі (Л. Костенко);

Їжу готували в горщику, підвішеному за дерев'яний гак, або на вертлюзі (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. вертлюг — вертлю́г іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вертлюг — Вертлюг — swivel, shackle — *Drehzapfen; Wirbel — шарнірний пристрій для з’єднання частин механізмів, який дозволяє здійснювати їх відносні повороти.  Гірничий енциклопедичний словник
3. вертлюг — -а, ч. 1》 анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м'язи стегна. 2》 тех. Деталь, що з'єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі. 3》 Другий від основи членик ноги комахи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вертлюг — ВЕРТЛЮ́Г (горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплені м'язи стегна), ВЕ́РТЕЛ.  Словник синонімів української мови
5. вертлюг — ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч. 1. анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м’язи стегна. 2. техн. Деталь, що з’єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі.  Словник української мови в 11 томах
6. вертлюг — Вертлюг, -га м. Неподвижный винтъ, на которомъ что нибудь вращается. см. верклюг.  Словник української мови Грінченка