вертіж —
верті́ж іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вертіж —
-тежу, ч. Хвороба овець, кіз, яку викликають личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок, внаслідок чого тварина кружляє в агонії (конанні).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вертіж —
ВЕРТІ́Ж, тежу́, ч., заст. Ценуроз. При вертежі у тварини з'являються своєрідні розлади руху, від яких отримала назву і сама хвороба (із журн.); Для уражених вертежем тварин характерні пригнічений вигляд, судоми, втрата зору й нюху (з Інтернету).
Словник української мови у 20 томах
вертіж —
див. вир; заметіль
Словник синонімів Вусика
вертіж —
ВЕРТІ́Ж (хвороба овець, кіз, яку спричиняють личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок), ВЕРТЯ́ЧКА, МЕТЕ́ЛИЦЯ діал. Овечку одну метелиця напала (Ганна Барвінок).
Словник синонімів української мови
вертіж —
ВЕРТІ́Ж, тежу́, ч. Хвороба овець, кіз, яку викликають личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок, внаслідок чого тварина кружляє в агонії.
Словник української мови в 11 томах