вертіж

ВЕРТІ́Ж, тежу́, ч. Хвороба овець, кіз, яку викликають личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок, внаслідок чого тварина кружляє в агонії.

Значення в інших словниках

1. вертіж — верті́ж іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вертіж — -тежу, ч. Хвороба овець, кіз, яку викликають личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок, внаслідок чого тварина кружляє в агонії (конанні).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вертіж — ВЕРТІ́Ж, тежу́, ч., заст. Ценуроз. При вертежі у тварини з'являються своєрідні розлади руху, від яких отримала назву і сама хвороба (із журн.); Для уражених вертежем тварин характерні пригнічений вигляд, судоми, втрата зору й нюху (з Інтернету).  Словник української мови у 20 томах
4. вертіж — див. вир; заметіль  Словник синонімів Вусика
5. вертіж — ВЕРТІ́Ж (хвороба овець, кіз, яку спричиняють личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок), ВЕРТЯ́ЧКА, МЕТЕ́ЛИЦЯ діал. Овечку одну метелиця напала (Ганна Барвінок).  Словник синонімів української мови
6. вертіж — Вертіж, -жа м. Мѣсто сверленія. Угор.  Словник української мови Грінченка