вертіти
Верті́ти, -чу́, -ти́ш
гл.
1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284.
2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо.
Словник української мови Грінченка