вертіти —
-рчу, -ртиш, недок., перех. і неперех. 1》 Рухати, повертати в різні боки. || Обертати навколо осі; крутити. 2》 перен., розм. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд. 3》 Свердлити, робити свердлом заглибини, отвори. 4》 перен., діал. Бентежити, непокоїти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вертіти —
ВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, недок. 1. що, чим і без дод. Рухати, повертати в різні боки. Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом (П. Гулак-Артемовський); Василь, схиливши голову, вертів в руках сопілку (В.
Словник української мови у 20 томах
вертіти —
верті́ти: ◊ верті́ти діру́ в животі → діра
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вертіти —
див. лестити; хитати
Словник синонімів Вусика
вертіти —
крути́ти (верті́ти) на всі бо́ки. Довго роздумувати, міркувати над чим-небудь, змінюючи щось. Довго роздумував Антон, крутив на всі боки, поки прилаштував деталь на місце (З усн. мови). крути́ти, верті́ти на всі бо́ки.
Фразеологічний словник української мови
вертіти —
КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.
Словник синонімів української мови
вертіти —
ВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, недок., перех. і неперех. 1. Рухати, повертати в різні боки. Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом (Г.-Арт., Байки.., 1958, 50); Став костоправ мені ладити ногу; вертів, вертів, так мов коваль кліщами (Барв., Опов..
Словник української мови в 11 томах
вертіти —
Верті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284. 2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо.
Словник української мови Грінченка