вертіти

Значення в інших словниках

1. вертіти — Крутити|ся|, обертати|ся|; тлк. ВЕРТІТИСЯ, (під ногами) плутатися; (- думки) роїтися, снуватися, куйовдитися. Словник синонімів Караванського
2. вертіти — -рчу, -ртиш, недок., перех. і неперех. 1》 Рухати, повертати в різні боки. || Обертати навколо осі; крутити. 2》 перен., розм. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд. 3》 Свердлити, робити свердлом заглибини, отвори. 4》 перен., діал. Бентежити, непокоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вертіти — 1. крутити, викручувати, викрутити, повикручувати, відкручувати, відкрутити, повідкручувати, закручувати, закрутити, позакручувати, накручувати, накрутити, понакручувати, покручувати, покрутити, прикручувати, прикрутити, поприкручувати, перекручувати... Словник чужослів Павло Штепа
4. вертіти — ВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, недок. 1. що, чим і без дод. Рухати, повертати в різні боки. Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом (П. Гулак-Артемовський); Василь, схиливши голову, вертів в руках сопілку (В. Словник української мови у 20 томах
5. вертіти — верті́ти: ◊ верті́ти діру́ в животі → діра Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. вертіти — див. лестити; хитати Словник синонімів Вусика
7. вертіти — крути́ти (верті́ти) на всі бо́ки. Довго роздумувати, міркувати над чим-небудь, змінюючи щось. Довго роздумував Антон, крутив на всі боки, поки прилаштував деталь на місце (З усн. мови). крути́ти, верті́ти на всі бо́ки. Фразеологічний словник української мови
8. вертіти — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
9. вертіти — Верті́ти, верчу́, верти́ш, вертя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. вертіти — ВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, недок., перех. і неперех. 1. Рухати, повертати в різні боки. Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом (Г.-Арт., Байки.., 1958, 50); Став костоправ мені ладити ногу; вертів, вертів, так мов коваль кліщами (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
11. вертіти — Верті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284. 2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо. Словник української мови Грінченка