вертіти
крути́ти (верті́ти) на всі бо́ки. Довго роздумувати, міркувати над чим-небудь, змінюючи щось. Довго роздумував Антон, крутив на всі боки, поки прилаштував деталь на місце (З усн. мови). крути́ти, верті́ти на всі бо́ки. Увесь вечір складав розклад лекцій, крутив, вертів на всі боки — нічого не виходе (виходить) (С. Васильченко).
крути́ти (верті́ти) хвосто́м. 1. Хитрувати, лукавити, лицемірити. Любить (Оксен) хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми (Григорій Тютюнник). 2. Говорити неправду, ухиляючись від прямої відповіді і т. ін., уникаючи чогось. — Не крутіть хвостом, дядьку! — загорлав Гречка.— Раз ви власть — давайте мені відповідь (Ю. Смолич); — А ти хвостом не крути..,— засвітив на нього оком Латочка.— Як Оксена не було — до гурту підпрягався (підтримував розмову), а побачив — зараз тобі язик у петлю скрутило (Григорій Тютюнник). 3. Поводити себе легковажно. (Платон Гаврилович:) Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки .. хвостом дуже крутить (С. Васильченко); — Ото приходимо ми в один чималий дім та й дзвонимо. Вибігає якась вертка горнична, крутить хвостом, показала нам квартири в домі (І. Нечуй-Левицький); // від кого. Бути невірним у подружньому житті. — В нашому роду такого не було, щоб чоловік крутив хвостом од жінки. І не буде, чуєш, сину? (В. Кучер).
як не крути́ (, як не верти́). Що не роби, нічого не можна вдіяти. (Коваль:) А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця... як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький); Як не крути, а головою муру не проб’єш (В. Козаченко). крути́ не верти́. Крути не верти, та треба вмерти (Укр.. присл..).
Значення в інших словниках
- вертіти — верті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вертіти — Крутити|ся|, обертати|ся|; тлк. ВЕРТІТИСЯ, (під ногами) плутатися; (- думки) роїтися, снуватися, куйовдитися. Словник синонімів Караванського
- вертіти — -рчу, -ртиш, недок., перех. і неперех. 1》 Рухати, повертати в різні боки. || Обертати навколо осі; крутити. 2》 перен., розм. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд. 3》 Свердлити, робити свердлом заглибини, отвори. 4》 перен., діал. Бентежити, непокоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вертіти — 1. крутити, викручувати, викрутити, повикручувати, відкручувати, відкрутити, повідкручувати, закручувати, закрутити, позакручувати, накручувати, накрутити, понакручувати, покручувати, покрутити, прикручувати, прикрутити, поприкручувати, перекручувати... Словник чужослів Павло Штепа
- вертіти — ВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, недок. 1. що, чим і без дод. Рухати, повертати в різні боки. Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом (П. Гулак-Артемовський); Василь, схиливши голову, вертів в руках сопілку (В. Словник української мови у 20 томах
- вертіти — верті́ти: ◊ верті́ти діру́ в животі → діра Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вертіти — див. лестити; хитати Словник синонімів Вусика
- вертіти — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- вертіти — Верті́ти, верчу́, верти́ш, вертя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вертіти — ВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, недок., перех. і неперех. 1. Рухати, повертати в різні боки. Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом (Г.-Арт., Байки.., 1958, 50); Став костоправ мені ладити ногу; вертів, вертів, так мов коваль кліщами (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- вертіти — Верті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284. 2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо. Словник української мови Грінченка