вибути

Ви́бути

см. вибувати.

Значення в інших словниках

1. вибути — ви́бути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вибути — див. вибувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибути — ВИ́БУТИ див. вибува́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. вибути — ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. — Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати.  Словник синонімів української мови
5. вибути — ВИ́БУТИ див. вибува́ти.  Словник української мови в 11 томах