1. Словник української мови Грінченка

вибути

Ви́бути

см. вибувати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибути — ви́бути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вибути — див. вибувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибути — ВИ́БУТИ див. вибува́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вибути — ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. — Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати. Словник синонімів української мови
  5. вибути — ВИ́БУТИ див. вибува́ти. Словник української мови в 11 томах