вибути

ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. — Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати. Вася підтримував листування з багатьма бійцями і офіцерами, які вибували з роти до госпіталів (О. Гончар); 8 березня 1858 року Шевченко залишив Нижній Новгород (з наукової літератури); Мені було тяжко покидати нашу школу (Л. Смілянський); Через деякий час вона вийшла з трупи (з журналу); Виїхати з країни.

ВІДПРАЦЮВА́ТИ (провести в праці якийсь час, закінчити працювати); ВІДРОБИ́ТИ, ВІДСЛУЖИ́ТИ (пробути якийсь час на службі); ВІДБУ́ТИ (виконати протягом якогось часу певну роботу, повинність, обов'язок); ВИ́БУТИ (прожити або перебути в роботі де-небудь певний час). — Люди відпрацювали вісім годин і — додому. А батько ще мотається (П. Автомонов); (Наташа:) Ти в школі життя по книжках вивчала, а я після десятирічки два роки токарем у РТС відробила (М. Зарудний); Був цей Лигун старший за Івана, давно вже відслужив строк в армії, але й досі парубкував (М. Чабанівський); Потім він служив у війську, відбув італійську кампанію 1859 р. (І. Франко); Як настановляли соцьких та вибрали Кирила, то він ніколи й не перемінявся. Другі аби рік вибути — зараз і одпрохуються; а він — ні (Панас Мирний).