вигравати

Вигравати, -ваю, -раю, и -єш

сов. в. виграти, -раю, -єш, гл.

1) Выигрывать, выиграть. Виграв у карти. Виграв мужик з паном справу.

2) Переливать свѣтомъ, блестѣть, заблестѣть, переливаться цвѣтомъ, засіять. Сонечко з-за хмари виграло. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42). Світло виграє у кришталю усякими цвітами. Ком. І. 21. Въ нижеслѣдующихъ значеніяхъ только въ несов. в.: 3) Играть. Як та водяна русалка вигравав хлопець у воді. Левиц. І. 63. Оттоді то по городах на музики вигравали. Макс. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73.

4) О морѣ: волноваться. Синіє море, виграває. Шевч. 91.

6) Гарцовать (на). Вигравали наші хлопці вороними кіньми. Мил. 78. Поперед війська да конем виграє. АД. І. 25.

6) Бродить. Пиво виграє.

Значення в інших словниках

1. вигравати — виграва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигравати — (у змаганні) перемагати, мати успіх; (час) економити, заощаджувати, викроювати; (від чого) поліпшуватися; (на трубах) грати; (конем) гарцювати, (- вітер) вирувати; (барвами) мінитися, переливатися, блищати, сяяти.  Словник синонімів Караванського
3. вигравати — виграю, виграєш і заст. виграваю, виграваєш, недок., виграти, -аю, -аєш, док. 1》 перех. і неперех. Здобувати, одержувати що-небудь завдяки певній грі, розігруванню лотереї і т. ін. 2》 перех. і неперех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вигравати — ВИГРАВА́ТИ, граю́, грає́ш, заст. грава́ю, грава́єш, недок., ВИ́ГРАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Здобувати, одержувати завдяки певній грі, при розігруванні лотереї і т. ін. – І нащо ти граєш в карти, коли ти більше програєш, ніж виграєш?...  Словник української мови у 20 томах
5. вигравати — див. грати  Словник синонімів Вусика
6. вигравати — виграва́ти / ви́грати третячка́ на зуба́х кому. Бити кого-небудь по зубах. (Хома:) Я тобі такого третячка на зубах виграю, що аж за вухами залящить (М. Костомаров). гра́ти очи́ма до кого і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
7. вигравати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
8. вигравати — ВИГРАВА́ТИ, виграю́, виграє́ш і заст. виграва́ю, виграва́єш, недок., ВИ́ГРАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і неперех. Здобувати, одержувати що-небудь завдяки певній грі, при розігруванні лотереї і т. ін.  Словник української мови в 11 томах