вигравати
ВИГРАВА́ТИ, граю́, грає́ш, заст. грава́ю, грава́єш, недок., ВИ́ГРАТИ, аю, аєш, док.
1. кого, що і без прям. дод. Здобувати, одержувати завдяки певній грі, при розігруванні лотереї і т. ін.
– І нащо ти граєш в карти, коли ти більше програєш, ніж виграєш? – спитала вона (І. Нечуй-Левицький);
[Юхим:] А ви не грали? [Харитон:] Та я ж виграв! Аж тринадцять копійок виграв... (М. Кропивницький);
Я знав, що премію вигра [виграє] в кожнім разі не Стефензон (В. Винниченко);
В павільйоні ревла корова, яку можна було виграти в лотерею за десять копійок (Ю. Смолич).
2. що і без прям. дод. Добиватися перемоги, позитивного результату в чому-небудь.
Україна повинна вміло вигравати в гострій конкурентній боротьбі, своєчасно знаходити і займати свої ніші на світових ринках (з наук. літ.);
Всі, хто виграв у війні, чужі мені, хто нажився в ній грабунками, вигадками, випадково (О. Довженко);
– І тобі не шкода, що ти не виграла в жоднім змаганні? (О. Іваненко);
// Добиватися певної економії у чому-небудь.
Щоб виграти кілька секунд і тим часом зосередитись, Ніна потяглась рукою за зошитом (О. Донченко);
Вона глянула назад, щоб побачити, скільки метрів виграла на цьому маневрі (Ю. Смолич).
3. Одержувати якусь перевагу, ставати кращим.
Кофта була обшита малиновим оксамитом, при котрому дуже вигравав її [дівчини] смуглявий вид та темні виразні очі (І. Нечуй-Левицький);
– Коли опрацювати [наукову працю], так би мовити, художньо, вона тільки виграє від цього (Іван Ле).
4. тільки недок., що і без прям. дод. Грати на музичному інструменті; грати певний час.
І військо, як море, З знаменами, з бунчугами [бунчуками] З лугу виступало Та на трубах вигравало (Т. Шевченко);
Вона хутко відкрила кришку [піаніно], вдарила кілька акордів, потім, захопившись, вигравала легеньку прелюдію (Олесь Досвітній);
На Робітничій вулиці .. вигравала музика (С. Чорнобривець);
// Відтворювати якусь мелодію (про музичні інструменти).
Катеринка грає, грає-виграває, а розпука вулична – де? (М. Хвильовий).
5. тільки недок., перен. Рухатися в різних напрямках енергійно, грайливо (про риб, комах і т. ін.).
– Піду над воду, спущуся над саму річку, полюбуюся як риба виграє.., – думає Христя (Панас Мирний);
Бджоли вигравали проти сонця (В. Кучер);
// Гарцювати на коні.
Вигравали козаки на конях, мов хвилі на морі (І. Нечуй-Левицький);
А на нашій вулиці все рівно та рівно, Вигравали парубки вороними кіньми (О. Воропай);
// Рухатися дуже швидко, у різних напрямках, бушувати (про вітер, хвилі і т. ін.).
Диміли вдалині сині гори, вигравав внизу, скільки оком кинеш, швидкоплинний Дністер (з легенди);
Вітер віє-виграває (Л. Глібов).
6. тільки недок., в чому, перен. Перебувати в діяльному, збудженому стані.
Виграє у м'язах сила, Ідемо плече в плече (В. Бичко).
7. тільки недок., чим і без дод., перен. Переливатися барвами.
Багато прибрана вітрина вигравала блиском золота, жаринками коштовних камінців, тьмяним полиском срібла й дзеркальним світлом нікелю (В. Кучер);
Сніжок під ногами поскрипує .. А як він виграє на світлі всіма барвами! (П. Колесник);
// Блищати, сяяти, відбиваючись у чомусь.
Місяць виграє на темних шибках вікон (Панас Мирний);
// Виділятися яскравим кольором (кольорами).
Мальований комин вигравав усіма фарбами (Я. Качура);
– Уже... Защебетала, – милуючись дружиною, на щоках якої вигравав здобутий біля печі рум'янець, добродушно промовив Горбатюк (М. Руденко);
// Освітлювати рухливими плямами (про проміння, світло).
Воно [сонце] вигравало райдужними зайчиками на стінах (Ю. Мокрієв);
// Перебувати в русі, робитися більш або менш виразним.
На її обличчі вигравала щаслива посмішка (Олесь Досвітній);
Від кожного поруху під жупаном йому вигравали тугі м'язи (П. Панч).
8. Те саме, що виграва́тися 1.
Пиво виграє (Сл. Гр.).
(1) Виграва́ти / ви́грати час – створювати або мати сприятливі умови для того, щоб вчасно чи швидше встигнути здійснити, виконати що-небудь.
Вони [в'язні] .. барилися, гузалися [возилися] то з мисками, то з ложками – вони вигравали час для своїх бідолашних товаришів (І. Багряний);
Він [ворог] виграв деякий час, поки Андрій та Михайло зупинилися біля свого товариша перевести дух і глянути, що з ним (М. Трублаїні);
Гра́ти (виграва́ти, горі́ти, ся́яти і т. ін.) перели́вами див. гра́ти.
◇ (2) Виграва́ти / ви́грати третячка́ на зуба́х кому, рідко – бити кого-небудь по зубах.
[Хома:] Я тобі такого третячка на зубах виграю, що аж за вухами залящить (М. Костомаров);
(3) Ви́грати / виграва́ти бій – домогтися, досягти свого; дістати перевагу в чому-небудь.
А ти гадав, що виграв бій, нікчемний переможче [переможцю], не ти, Захар їй [Ганні] дорогий, Захар їй найдорожчий (П. Дорошко);
Мандруй з яскравою зорею, в житті лиш вигравай ти бій! (із журн.);
(4) Ви́грати ко́зиря – досягти, домогтися чого-небудь вигідного для себе.
Але хто справді є ці “індуси”? Кого можна докладно про це розпитати? До того ж і йому раптом закортіло в цій справі виграти козиря (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)