викарати

Ви́карати, -раю, -єш

гл. Наказать. Чуб. IV. 56, 555.

Значення в інших словниках

1. викарати — -аю, -аєш, док., перех., діал. Покарати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. викарати — ВИ́КАРАТИ, раю, раєш, док., кого, діал. Покарати. Микола прийшов пізно, хоча й знав – батько знову викарає його за це (із журн.).  Словник української мови у 20 томах