викочувати
Викочувати, -чую, -єш
сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл.
1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. ЗОЮР. II. 201. Та винесе самопали, викотить гармати. Шевч. 450.
Словник української мови ГрінченкаВикочувати, -чую, -єш
сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл.
1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. ЗОЮР. II. 201. Та винесе самопали, викотить гармати. Шевч. 450.
Словник української мови Грінченка